Реферат на тему клонування скачать

Клонування.

Можливості клонування організмів. Клонування (гр. clon - гілка, пагін, нащадок). Розуміють: 1. Процес утворення клону, тобто вирощування за спеціальними методами (напр., клітинна культура)клітин, в яких генетична інформація розподіляється порівну між материнськими і дочірніми клітинами. Вважається, що клон складається з генетично однорідних клітин. Клон клітин застосовують для вивчення ряду теоретичних проблем експериментальної біології і клінічних проблем (в онкології, генетиці, соматичних клітин тощо).

2. Відтворення складного організму в лабораторних умовах на основі клонування ядер. При цьому ядро з клітини однієї бластули вводять в активоване енуклейоване яйце. Бластула, яка розвинулася з цього яйця, є джерелом ядер для другого покоління зародків, що розвинулися з енуклейованих яєць (Briggs R., King T.Y.,1952). 3. Для збереження особливостей сорту цінних культур рослин, які застосовуються в харчовій, хімічній, мікробіологічній промисловості, їх розмножують шляхом клонування (тобто вегетативним). Клонування, що розглядається з біологічної точки зору як спосіб штучного розмноження, відбувається без злиття двох гамет — мова йде про безстатеве розмноження. Запліднення замінюється «злиттям» ядра соматичної клітини донора або самої соматичної клітини з яйцеклітиною без ядра, тобто без материнського геному.

Оскільки ядро соматичної клітини містить у собі всю генетичну інформацію, то отримана особина, за винятком можливих альтерацій, має генофонд, ідентичний генофондові ядра донора. Така генетична відповідність донору призводить до того, що нова особина стає його соматичним повторенням або копією. Единбурзька подія відбулася як наслідок 277 злиттів яйцеклітин і ядра донора: лише 8 із них пройшли з успіхом, тобто тільки у 8 випадках із 277 розпочався розвиток ембріона, і лише 1 із 8 ембріонів з’явився на світ. Новонароджену вівцю назвали Доллі. Чимало аспектів експерименту викликають сумніви і подив: наприклад, можливість того, що із 277 використаних донорських клітин кілька виявилися «незрілими», тобто з одним недостатньо диференційованим геномом; роль, яку міг відіграти можливий залишок мітохондрійного ДНК в материнській клітині, й немало інших аспектів, які, на жаль, не згадувалися дослідниками.

Так чи інакше, даний факт залишає за собою методи штучного запліднення, в яких використовуються дві відомі донині гамети. Необхідно підкреслити, що розвиток особин, отриманих шляхом клонування, окрім можливих мутацій (що є достатньо ймовірними), може призвести до структури отриманої особини, яка збігається зі структурою донора ДНК: саме цей результат спричиняє найбільше занепокоєння у тому випадку, якщо експеримент буде проведено на людині. Разом з тим необхідно зауважити, що в разі здійснення клонування людини точне відтворення фізичної структури не обов’язково призведе до досконалої ідентичної особистості, що розглядається як з онтологічної, так і з психологічної точок зору. Душа, духовна частина - невід’ємна складова будь-якого суб’єкта, що належить до людського роду, — створена безпосередньо Богом, не може бути ані породжена батьками, ані створена штучним заплідненням чи клонуванням. Більше того, психологічний розвиток, культура та навколишнє середовище завжди призводять до появи особистостей; цей факт добре відомий серед близнюків, подібність яких не означає їх ідентичності.

Ореол всемогутності, що приписує клонуванню народна уява, повинен бути, як мінімум, оцінений скромніше. Потенційна можливість клонування людини вже висунула різні гіпотези, навіяні прагненням до всемогутності: повторне відтворення індивідів з особливо визначними рисами геніальності та краси, відтворення образу «покійних близьких», відбір здорових індивідів із відсутністю генетичних відхилень, можливість вибору статі, виробництво відібраних і збережених у замороженому стані ембріонів з метою наступного їх переносу до матки й використання як резерву органів. Клонування зникаючих тварин. Повідомленнями про клонування все нових і нових представників тваринного світу здивувати як учених, так і обивателів уже досить важко. Проте повідомлення про вдале завершення робіт із клонування буйвола все-таки зацікавило наукову громадськість.

Адже в даному випадку йшлося про імплантацію звичайнісінькій корові заморожених клітин загиблого в зоопарку горбатого бізона, одного з останніх представників виду дикої фауни бамбукових джунглів Індії та Бірми. Щоправда, не зовсім звичайним був сам зоопарк. У Центрі відтворення рідкісних і зникаючих видів тварин, що міститься в Сан-Дієго, давно вже готуються до експериментів з клонування не тільки вимираючих, а навіть і вимерлих тварин. Зокрема, у розпалі підготовка до клонування іспанського гірського цапа, останній відомий науці представник яких загинув у цьому ж зоопарку рік тому під зваленим буреломом деревом. Його заморожені клітини імплантуватимуться звичайній альпійській козі. Роберт Ланца, віце-президент массачусетської фірми Advanced Cell Technology, яка й здійснює всі ці експерименти, уже всерйоз замислюється над клонуванням мамонта, залишки якого були виявлені торік у Сибіру в крижаній брилі, вік якої сягає 20 тисяч років.

У цьому випадку на роль сурогатної матері шукають слониху. Хоча Ноа (а саме так назвали клонованого бізончика) прожив лише два дні й помер від звичайної бактеріальної інфекції, експеримент усе ж визнаний вдалим, оскільки під час його проведення була підтверджена принципова можливість використання як сурогатних матерів самок інших видів. З іншого боку, цей черговий успіх лабораторної науки наближає до людства загрозу.